Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 № 2657-УІ1І. Внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) та За­кону України «Про освіту» зміни.

Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передба­чено, що: «Булінг (цькування) — діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, еко­номічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малоліт­ньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.»

 

Визначено також обов’язки та права учасників освітнього процесу.

До учасників освітнього процесу закладу дошкільної освіти  належать (ст. 27 Закону України «Про дошкільну освіту»):

• діти дошкільного віку, вихованці, учні;
• педагогічні працівники;
• помічники вихователів та няні;
• медичні працівники;
• батьки або особи, які їх замінюють;
• батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
• асистенти дітей з особливими освітніми потребами;
• фізичні особи, які мають право здійснювати освітню
• діяльність у сфері дошкільної освіти.

 

Внесено доповнення до статей Закону України «Про освіту», які
визначають права та обов’язки учасників освітнього процесу щодо
протидії булінгу у закладі освіти.

Зокрема, передбачено обов’язок засновника закладу освіти вживати заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг [цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.

На керівника закладу освіти ж покладається обов’язок забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування).

Крім того, заклади освіти повинні на своєму веб-сайті або на

веб-сайті засновника (якщо у закладу освіти відсутній власний сайт) розміщувати інформацію, яка стосується створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування) (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про освіту»).

Учасники освітнього процесу зобов’язані повідомляти керів­ництву закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно ін­ших малолітніх осіб, педпрацівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

Натомість для батьків дітей це лише право. А їх обов’язок — сприяти керівництву закладу в проведенні розслідування щодо випадків булінгу; виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

Ознаки булінгу (цькування):

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник(булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та / або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, то / або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

За булінг ввели штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн)або громадські роботи від 20 до 40 годин.

Якщо булінг вчинила група осіб або його скоєно повторно протягом року після накладення штрафу, розмір стягнення становитиме 100-200 неоподатковуваних мінімумів (1700-3400 грн) або громадські роботи 40-60 годин.

Якщо булінг вчинила малолітня (до 14 років) або неповнолітня(від 14 до 16 років) особа, то за неї платитимуть штраф і виконуватимуть громадські роботи батьки, або особи, які їх замінюють.

Якщо керівник закладу освіти не повідомить уповноважені підрозділи органів національної поліції про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу, він отримає штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку

                     Притягнення до відповідальності за булінг

Малолітніх осіб не можна притягнути до адміністративної відповідальності за булінг. Тому саме батьки дітей або їх законні представники нести­муть відповідальність за булінг, вчинений нащадками, як особи, які відповідальні перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

На керівника закладу освіти покладена особлива місія у недопу­щенні та врегулюванні проявів булінгу. Звідси — і відповідальність за байдужість та бездіяльність у донесенні інформації до

компе­тентних органів.

Відповідне рішення про притягнення винних до відповідаль­ності ухвалюють  судді  районних,  районних  у  місті,  міських чи   міськ-районних  судів.   Однак  таке  рішення є   практично   завершенням адмінсправи. А йому передує складення протоколу про адмінправопорушення, яке належить до компетенції органів національної поліції (ст. 255 КпАП).

Отже, особи (законні представники), яким стало відомо про

бу­лінг, або які постраждали від нього, можуть звертатись як до керівни­ка закладу освіти, який повинен скликати спецкомісію для розсліду­вання випадку та повідомити органи нацполіції, так і безпосередньо до органів нацполіції.

«На плечі» уповноважених представників органів нацполіції

по­кладений обов’язок зібрати докази булінгу, який передує розгляду справи судом.

Доказами можуть бути:

• пояснення порушників, свідків, потерпілих;
• фото- кінозйомка, відеозапис тощо.

Сам протокол також виконуватиме роль доказу під час при­йняття рішення про притягнення/непритягнення до адмінвідпові­дальності за булінг.

При накладенні стягнення суд враховуватиме характер булінгу, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Так, наприклад, щире каяття, вчинення порушення вагітною чи то під впливом тяжких сімейних обставин може призвести до легшо­го покарання. А булінг у стані сп’яніння, продовження булінгу, незва­жаючи на вимогу правоохоронця припинити порушення, може мати наслідком застосування штрафу або громадських/виправних робіт в найбільших розмірах і тривалості.

 Висновок

Для батьків дітей, або законних представників дітей повідомля­ти про булінг — це право. Для керівника і працівників закладу осві­ти — обов’язок. 1 якщо для батьків, учасників освітнього процесу, не передбачена відповідальність за КпАП за неповідомлення про бу­лінг, то до своїх підлеглих керівник закладу може застосовувати за­ходи дисциплінарного характеру

Запобігання насильству щодо дітей дошкільного віку

Дитинство — найважливіший, самобутній і непов­торний період у становленні особистості. Саме у цей період людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їх проблем, інте­ресів та потреб, стану охорони дитинства залежить доля кожної дитини і розвиток суспільства загалом.

Насильство над дітьми — це надзвичайно болюче питання, що викликає серйозну стурбованість, яке, за визначенням світової громадськості, не лише ставить людину в залежне становище, а й завдає величезної моральної шкоди суспільству і є серйозною загрозою дотримання прав людини.

Можна сказати, що діти дошкільного віку — це особлива соціально-демографічна група населен­ня з віковими обмеженнями від народження до 6-ти (7-ми) років, яка має права, інтереси, специфіч­ні проблеми, але не може відстоювати та захищати свої права перед суспільством. Дошкільники не зна­ють своїх прав та свобод, не можуть звернутися по допомогу а разі виникнення ситуації прояву насилля. Тому можна стверджувати, що насильство над най­меншими дітьми — це надзвичайно болюче питання, що викликає серйозну стурбованість свідомих верств населення. Насильство над дітьми є загрозою для миру, безпеки та демократії в усьому світі. Насильс­тво над дітьми є порушенням прав людини.

Отже, що таке жорстоке поводження з дітьми? Як відрізнити послідовні дії батьків під час виховання у дитини дисциплінованості та відповідальності від насильницьких дій щодо дитини? Які дії слід вважати неприпустимими, тобто які з них підлягають покаран­ню згідно з чинним законодавством?

Жорстоке поводження з дітьми, як тлумачить словник, — безжальне, нещадне, надзвичайно суворе ставлення до малюка, застосування сильнішим сили до слабшого.

Жорстоке поводження з дітьми — це особливий вид насильства, який, на превеликий жаль, стає де­далі поширеним у світі і, зокрема, в Україні.

Насильство, умисне чи ні, при цьому часто вира­жене у грубій формі, не задовольняє потреби та ін­тереси дітей. Насильство завжди чиниться з наміром отримати певний ефект, може мати в основі цілком «позитивні наміри». Згадаймо такі прислів’я та ви­слови «Хто на дітей різок жаліє, той їм петлю готує», «Дівчина не бита, як коса нечесана», «Дитину люби як душу, а кусай, як грушу», «Як сина батько не б’є малим, то син батька буде бити старим», «Син ви­ріс до вуха — бережись обуха», «В усіх діти як діти, а у мене…» тощо. Такі припущення формують схваль­не ставлення до фізичного та психологічного насиль­ства загалом, формують у суспільстві стереотипи виховання із застосуванням фізичної сили. Насправді в сучасному суспільстві стосунки, що містять елемен­ти насильства, неприйнятні, оскільки вони порушують права людини та є небезпечними для повноцінного розвитку малюка. Українська етнопедагогіка запере­чує насильство: «Дочка, як панночка, у рідного батеч­ка», «Учи дітей не встрашкою, а ласкою».

Сьогодні визначено, що насильство — не випад­ковість, не звичайний прояв агресії, не просто сімей­на традиція. Це механізм влади і контролю над слаб­шими морально та фізично людьми.

Насильство над дітьми та зневажання їх інтере­сами можуть мати різні види та форми, але наслід­ком цього завжди є серйозна шкода для фізичного та психічного здоров’я, розвитку, соціалізації дитини, емоційне травмування, а нерідко — загроза життю. Фізичне та психічне здоров’я жертв, які зазнали на­сильства будь-якої форми, зазнає серйозної шкоди.

Насильство — це не лише фізичне ушкодження до­шкільника. А що можна сказати про такі непомітні, на перший погляд, інші вчинки дорослих стосовно дити­ни, як виховання у страху (наприклад, перед ременем), погрози завдати їй фізичної шкоди; сварки за будь-яку провину чи небажання прийняти позицію та прагнен­ня дитини, бо вони не відповідають уяві дорослого; ігнорування дитини, її почуттів, небажання розмовляти з нею; образа, приниження; обмеження свободи дії, заборона дитині самостійно обирати друзів та вид за­нять; регламентація життя дитини відповідно до пог­лядів батьків; залишення дитини без відповіді тощо.

Наприклад, досить часто кожний з нас зустрічався з такою ситуацією, коли дитина ставить дорослому питання, а той відповідає грубо або не відповідає вза­галі. Дитина в розпачі, може заплакати, образитись, замкнутися в собі. А іноді ми самі є учасниками такої «розмови», навіть не усвідомлюючи, яке зло несемо своєю мовчанкою чи грубістю малюкові.

Такі випадки не виступають у нашій свідомості як насильство, ми чомусь не кваліфікуємо їх як не­припустимі, протизаконні дії («Хіба це насильство?», «Можливо, воно й погано, але це приватна справа», «Ну і що? Це ж батьки вчать дитину жити»).

На жаль, це тією чи іншою мірою відбувається май­же у кожній родині і сприймається нами як соціально прийняте правило.

Дитині дошкільного віку легко завдати шкоди. Вона залежна (підлегла) від дорослого, не вміє себе захис­тити. Уразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю. А от позиція дорослого досить впевнена, сильна стосовно дитини («Бий своїх, щоб інші боялись»), де дорослий таким чином «самореалізується».

Будь-яке насильство травмує дитину. Коли діти стають свідками насильства в сім’ї, вони відчувають провину, сором, страх, сум, відповідальність за на­сильство, яке їм доводиться спостерігати; відчувають гнів, бо вони не спроможні змінити те, що відбуваєть­ся в сім’ї.

Жорстоке поводження з дитиною визначається як будь-які форми фізичного, психічного, сексуального та економічного насилля як у дошкільному закладі, так і в сім’ї. Це явище є таким, за яке передбачено адміністративну та юридичну відповідальність.

Жорстоке поводження з дітьми та зневажання їх інтересами можуть мати різні види та форми, але на­слідком цього завжди є серйозна шкода для фізично­го та психічного здоров’я, розвитку, емоційного трав­мування та соціалізації дитини, а нерідко — загроза для життя дитини.

Значна частина інформації щодо насильства над дітьми залишається прихованою з багатьох причин. Одна з них полягає в страху — багато дітей боять­ся повідомити вихователям про випадки насильства стосовно них. Часто батьки, які мають захищати своїх дітей, замовчують, коли насильство вчинене членом сім’ї. Страх тісно пов’язаний зі стигмою, яка нерід­ко супроводить повідомлення про насильство, бо сі­мейна «честь» ставиться вище за безпеку і добробут дитини.

Понад 8 тис. неповнолітніх на кінець 2006 р. визнані органами внутрішніх справ потерпілими від злочинів.

З 999 — скоєно злочинів у стані алкогольно­го сп’яніння учнями загальноосвітніх навчальних за­кладів;

653 (на 2 346 менше) —учнями професійно-технічних навчальних закладів.

217 тяжких та особливо тяжких злочинів скоєно за минулий рік неповнолітніми.

Це на 29 % менше ніж за 2005 р.

Майже 45 тис. неблагополучних родин, у яких утримується 94 тис. дітей, перебуває на про­філактичному обліку у справах неповнолітніх.

Унаслідок жорстокого поводження батьків діти змушені залишати домівки, бродяжити, жебракувати, скоювати злочини.

Захист прав дітей, передусім від насильства, по­стійно перебуває у полі зору органів управління осві­ти. Однак у низці областей допускаються порушення вимог Закону України «Про попередження насильства в сім’ї». Значну кількість становлять злочини проти неповнолітніх, вчинені у неблагополучних сім’ях, де батьки зловживають спиртними напоями, наркотич­ними засобами, злісно ухиляються від виконання обов’язків щодо догляду, виховання та утримання дітей. Водночас відповідними органами і службами недостатньо вживаються заходи щодо попередження цих негативних явищ, неналежно ведеться облік цих родин, через що більшість таких родин не охоплена профілактичною роботою.

16 966 неповнолітніх, які скоїли злочини, ви­явлено у 2018 р. органами внутрішніх справ України.

Найвищим цей показник був у Донецькій, Дніпро­петровській, Луганській, Харківській та Запорізькій областях.

321 неповнолітнього виявлено у сфері обі­гу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (згідно зі статтею 315 КК України «Схиляння до вживання нарко­тичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів»).

Це становить на 6,4 % менше порівняно з 2017 р.

                                План заходів щодо створення безпечного середовища

                       та профілактики боулінгу (цькування) у ЗДО №33 «Кристалик»

                                             Івано-Франківської  міської ради

                                                      на 2021 – 2022 роки

 

№ з/п	Заходи	Терміни   виконання	Відповідальні
1.	Підготовка наказу «Про запобігання булінгу (цькування) у закладі освіти»	Лютий 2021	Керівник закладу освіти
2.	Затвердження Плану заходів щодо створення безпечного освітнього середовища, протидії насильства та булінгу (цькування) у закладі освіти	Лютий 2021	Керівник закладу освіти
3.	Призначення уповноваженої особи для здійснення невідкладних заходів реагування у випадках виникнення фактів насильства	Лютий 2021	Керівник закладу освіти
4.	Створення нормативно-правової бази щодо забезпечення запобігання та протидії булінгу	Лютий-березень 2021	Керівник закладу освіти
5.	Підготовка наказу « Про порядок дій персоналу при зіткненні з випадками боулінгу (цькування) у закладі освіти»	Лютий 2021	Уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу (цькування)
6.	Організація механізмів звернення та встановлення інформаційних скриньок для повідомлень про випадки булінгу (цькування)	Постійно	Керівник закладу освіти
7.	У разі підтвердження факту наявності булінгу у закладі інформувати Департамент освіти та науки та Центр соціальних служб для сім’ ї, дітей та молоді для організації психологічного супроводу постраждалого, а також здійснення акту оцінки потреб родини, в яких виховується дитина, яка вчинила булінг	Постійно	Уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу (цькування)
8.	Оформлення та систематичне оновлення тематичного стенду у закладі освіти	Постійно	Уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу (цькування)
9.	Професійна майстерня для вихователів «Протидія булінгу у закладах дошкільної освіти», «Толерантність  як компонент професійної культури педагога»	Березень 2021, Вересень 2021	Завідувач ЗДО практичний психолог
10	Взяти участь у роботі круглого столу для уповноважених осіб ЗДО «Булінг у ЗДО – міф чи реальність».	жовтень 2021	Уповноважена особа ЗДО
11.	Консультування педагогів ЗДО практичним психологом з проблемних ситуацій	Постійно	ЗДО керівники закладів, практичний психолог
12.	Флеш-моб «Дитячий колектив без булінгу. Сім’я без насильства»	Травень	вихователі, практичний психолог
13.	Корекційно-розвивальні заняття з дітьми старших груп «Подорож до країни дружби», «Ми-дружні хлопці та дівчата», відео перегляди та обговорення мультфільмів відповідної спрямованості, цикл занять для дітей старшого дошкільного віку «Тиждень дружби і добра»	Упродовж навчального року	уповноважена особа, вихователі, практичний психолог ЗДО
14.	Тематичні батьківські збори «Протидія цькуванню у дитячому колективі»	Згідно плану роботи ЗДО,	Керівник ЗДО, уповноважена особа, вихователі.
15.	Проведення консультацій психолога з питань взаємин батьків з дітьми	Постійно та за потреби	уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу (цькування), практичний психолог, вихователі
16.	Консультування батьків щодо захисту прав та інтересів дітей	Постійно та за потреби	Уповноважений з прав особи у ЗДО
17.	Лекторій з елементами інтерактивних прав «Відповідальне батьківство. Профілактика виникнення боулінгу»	Упродовж навчального року	Уповноважений з прав особи у ЗДО, практичний психолог, вихователі
18	Консультація для батьків: «Правова освіта для маленької дитини», «Види та форми боулінгу», «Як навчити дитину цивілізовано виражати гнів». Заняття з елементами тренінгу «Заохочення і покарання».	Упродовж навчального року	Уповноважений з прав особи у ЗДО, практичний психолог, вихователі
19	Тиждень протидії боулінгу «СТОП БУЛІНГ», «Зупинимо боулінг разом»	Грудень	Уповноважений з прав особи у ЗДО, практичний психолог, вихователі
20	Акція «Ділимося любов’ю»	Грудень	Уповноважений з прав особи у ЗДО, вихователі

Булінг в ЗДО — міф чи реальність

Верховною Радою України було прийнято Закон України від 18 грудня 2018 року №2657-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)”, зокрема вказаним нормативно-правовим актом внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України “Про освіту”, які направлені на удосконалення відносин у сфері протидії булінгу.

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

 

Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.

Хто провокує булінг в дитсадку

Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

Педагог або помічник вихователя:

• зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
• ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
• глузує із зовнішнього вигляду дитини;
• образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
• проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

Батьки або члени сім’ї:

• б’ють та ображають дитину вдома;
• принижують дитину у присутності інших дітей;
• проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
• ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

Вдома:

• не хоче одягатися вранці;
• шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
• просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
• плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі;
• грає наодинці.

В дитячому садку:

• не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
• усамітнюється при будь-якій нагоді;
• часто губить свої іграшки або речі;
• бруднить чи псує одяг;
• грає поламаними іграшками;
• відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;
• не має друзів у групі.

Що робити батькам

• У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
• Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися довго у ДНЗ тощо).
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.
• Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до адміністрації.
• Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.
• Обов’язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: дитина, що стала  учасником цькування (нападник, спостерігач або жертва), яку б позицію вона  не дотримувалась  при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом.