Сторінка логопеда

Формування звукової культури мовлення як складової мовленнєвої компетентності дошкільника

 

Звукова культура мовлення передбачає оволодіння навичками:

  • залежно від ситуації  говорити  голосно  або тихо;
  • вибирати сприятливий тембр і тон голосу;
  • правильно користуватися мовленнєвим диханням;
  • стежити за інтонацією й темпом свого мовлення;
  • використовувати правильний наголос і чітку вимову звуків.

 

Особливості оволодіння дітьми звуковою культурою:

  • Засвоєння звукової сторони мовлення починається тоді, коли діти починають розуміти слова дорослих і промовляти перші самостійні слова.
  • Дитина здатна до засвоєння звукової сторони мовлення в певній послідовності: спочатку інтонацію, потім ритм і звуковий склад слова.
  • Фонематичний слух у дитини формується в ранньому дитинстві.
  • Оволодіння дітьми звуками мови прередбачає спільну діяльність слухового і мовнорухового аналізаторів.
  • Дошкільники засвоюють не ті звуки, які вони добре чують, а ті, які їм легше промовляти.

 

Особливості формування і засвоєння звуків

 

Вік появи

звуків

1-2 роки 2-3 роки 3-4 роки 5-6 років
[а] [і] [с] [р]
[о] [и] [з] [л]
[е] [у] [ц]
[п] [в] [ш]
[б] [ф] [ж]
[м] [т] [ч]
[д] [дз]
[н] [дж]
[к]
[г]
[х]
[й]

Найбільш поширені мовленнєві порушення  в розвитку дошкільників:

  • І група – вікові недоліки мовлення – це ті недоліки, які мають практично всі діти на певному етапі мовленнєвого розвитку;
  • ІІ група – мовленнєві порушення, обумовлені соціальними факторами (неправильне виховання (сюсюкання), неправильне мовлення оточуючих, наслідування, обмеженість контактів дитини, педагогічна занедбаність, двомовність, тощо);
  • ІІІ група – специфічні затримки та порушення мовлення, які традиційно прийнято розглядати з позиції логопедичної теорії та практики

 

Організація роботи з виховання  звукової культури мовлення у дошкільників :

  • Основна форма цілеспрямованого навчання – фронтальні заняття з дітьми.
  • Використання вправ мовленнєвої гімнастики в різних режимних моментах навчально-виховного процесу – запорука швидкого оволодіння правильним мовленням.
  • Вирішальну роль у формуванні правильної вимови відіграє своєчасно розпочате навчання.
  • Формування звукової культури мовлення у старших дошкільників пов’язане з роботою над диференціацією звуків і передбачає три види роботи:

–   диференціацію ізольованих звуков,

–   диференціацію звуків у словах,

–   диференціацію звуків у мовленні.

 

Обов’язкові структурні елементи заняття  з формування звукової культури

  • Вправи для розвитку мовленнєвого дихання.
  • Вправи для розвитку рухливості артикуляційного апарату.
  • Вправи для розвитку  дрібної моторики.
  • Вправи для розвитку фонематичного слуху.
  • Вправи для розвитку мовленнєвої уваги   і  пам’яті.

 

Методичні поради щодо проведення вправ мовленнєвої гімнастики

 

Вправи з розвитку мімічних м’язів і м’язів губ

  • вимагають певного емоційного і психологічного налаштування;
  • не вимагають чіткого контролю з боку дорослого.

Під час їх проведення можна широко використовувати прийоми  змагального характеру:

  • Хто краще?
  • Хто вправніше?”

 

Артикуляційна гімнастика має значення для:

  • нормалізації швидкості та відпрацювання точності, ритмічності рухів мовленнєвих органів і переключення з однієї артикуляційної пози в іншу;
  • зміцнення певних груп м’язів артикуляційного апарату;
  • для формування певних поз язика.

 

Проводячи артикуляційні вправи, слід пам’ятати:

  • артикуляційна гімнастика не повинна набридати дитині та спричиняти її перевтомлення;
  • кожну вправу дитина має виконувати повільно, ритмічно й чітко;
  • наприкінці кожної вправи органи мовленнєвого апарату дитини повинні повернутися у вихідне положення, а потім — у стан спокою;
  • кількість повторень для кожної вікової групи різна:
  • І молодша і II молодша групи — 3-4 рази,
  • середня група — 4-5 разів,
  • старша група — 5-6 разів.

 

Дихальна гімнастика передбачає засвоєння дітьми різних видів вдихів і видихів:

  • через ніс, через рот;
  • глибокий, неглибокий вдих;
  • видих із затримкою повітря;
  • сильний, легкий видих;
  • короткий, довгий видих;

комбінації (вдих через рот — видих через ніс,         вдих через ніс — видих через рот; вдих через ніс — видих через ніс, вдих через рот — видих через рот).

 

Дихальна  гімнастика  передбачає навчити дитину:

  • робити вдих м’яким і коротким, а видих – довгим і плавним;
  • щоб під час вдиху живіт піднімався, а під час видиху опускався, опадав;
  • щоб плечі під час дихання були нерухомими, а груди не піднімались сильно під час вдиху і не опускались під час видиху;
  • щоб перед повним вдихом дитина обов’язково робила дво- або трисекундну перерву, щоб під час мовленнєвого дихання не було ніякого напруження.

 

Голосові вправи

Ці вправи є одночасно й артикуляційною розминкою для мовленнєвого апарату, і попереднім етапом засвоєння приголосного звука в складі й слові.

Приголосні звуки — основа, кістяк слова. Голосні ж роблять мовлення легким, плавним, інтонаційно виразним.

У логопедичній літературі пропонується така послідовність тренування голосних: [а], [о], [у], [е], [и], [і].

 

 Система вправ мовленнєвої гімнастики

Вид роботи Молодша група Середня група Старша група
Вправи на розвиток

мімічних і м’язів і

м’язів губ

«Жабка»,  «Слоник»,

«Повітряна кулька»,  «Парканчик»,

«Полоскання рота»

«Жабки-слоники»,

«Корівка», «Кізонька», «Дудочка», «Гребінець», «Бегемот»

«Хустинка», «Олівець», «Ласунчик»,

«Беззуба бабуся»,

«Мавпеня», «Вареничок», «Каченя», «Підйомний кран»

Артикуляційна

гімнастика

«Лопатка», «Хованки», «Маятник», «Смакота», «Гойдалка» «Чистимо зуби»,

«Чашечка», «Горішок», «Сходинки»,

«Хлебтання молочка», «Екскаватор»

«Трубочка», «Змійка», «Котушка», «Гірка», «Грибочок», «Гармошка», «Індик»,  «Маляр»,

«Барабан», «Дятел», «Дощик», «Балалайка», «Бджілка»

Дихальна

гімнастика

«Кульбабка», «Морозець», «Гарячий чай», «Вітер» «Човники», «У лікаря», «Їжаки», «Листочки шепочуть», «Бульбашки» «Гол», «Рубання дров», «Аквалангіст», «Кит», «Квіти»
Голосові

вправи

«А-а-а-а-а» — плаче дитина,

«іа-ів-ів-іа» — кричить ослик

«С-с-с-с-с» — сичить гуска,

«з-з-з-з-з» — пищить комар,

«ж-ж-ж-ж-ж» — гудить жук,

«ц-ц-ц-ц-ц» — співає цвіркун

«Дз-дз-дз-дз» — дзижчить оса,

«дж-дж-дж» — гудить джміль,

«др-др-др» — завівся мотор